Інтернет-торгівля — один з найбільш динамічних секторів української економіки. Більше того, це один з тих небагатьох ринків, яким криза пішла тільки на користь — прагнучи мінімізувати витрати на оренду, виробники все активніше відкривали свої представництва в Мережі.

За даними Української асоціації директ-маркетингу, 17% користувачів Уанету (3,7 млн) робили покупки в інтернет-магазинах в 2015 році. При цьому в минулому році спостерігався колосальний зростання мобільного трафіку — у деяких інтернет-магазинів відсоток покупки з мобільних телефонів і планшетів сягав 40%.

Найбільшим попитом серед українців у Мережі користуються товари в категоріях "Електроніка і побутова техніка" і Fashion.

Якщо ж говорити про портрет користувача сайтів e-commerce, це, як правило, молоді, освічені інтернет-користувачі переважно з міст. Більше половини — це люди у віці від 14 до 34 років, також майже 50% — з вищою освітою.

При цьому можливості для зростання колосальні, адже сьогодні частка електронної комерції у структурі роздрібної торгівлі України лише трохи перевищує 2%. Для порівняння, у Німеччині — близько 12%, США — 13%, у Великобританії — 15%. Це означає, що стратегічною метою розвитку не тільки великих, а й середніх рітейлерів буде відкриття та вдосконалення власних інтернет-магазинів, які, до всього іншого, повинні бути mobile-friendly.

Електронна комерція в Україні

Сергій Орлов, підприємець, працював у "CDMA Україна" і "S&T Україна", екс-партнер modnaKasta, зараз разом з Олегом Скрипниченко розвиває новий проект eTachki — майданчик з продажу б/у авто

Як ви оцінюєте розвиток сфери e-commerce за роки незалежності України? Які основні етапи цього розвитку ви могли б виділити?

Три фактори штовхають електронну комерцію вперед — платіжні системи, логістика і саме проникнення інтернету. У 1990-х в Україні про e-commerce говорити було рано: інтернет тільки почав набирати популярність. У 1993-му році з'явився мобільний зв'язок, але все було дорого, навіть dial-up, просто телефонна лінія по дозвону, була не доступна звичайним людям.

Початковий етап розвитку e-commerce припадає на 2000-2005 роки — тоді почалося бурхливий розвиток інтернету, подешевшало комунікаційне обладнання. І з'явилися підприємці, які змогли клонувати міжнародний досвід — переважно відомі американські проекти.

Якраз тоді з'явилася "Нова пошта" — зараз лідер кур'єрської служби в Україні, та "Розетка" — інтернет-магазин, який став лідером з продажу електроніки, а зараз працює як маркетплейс, Fotos.ua. Успіху численних страт-апів супроводжували інтуїція і везіння: адже не було ні знань, досвіду. Народжувалося багато інтернет-магазинів, але до нашого часу дожили одиниці.

Наступний етап розвитку e-commerce — 2005-2008 роки. У цей час економіка України була на підйомі і було легко залучати інвестиції.

Йшло бурхливий розвиток операторів зв'язку — високошвидкісні оптичні мережі, IP, IP/MPLS, Data-центри і т. д. Зростала девальвації гривні.

Як ви вважаєте, на сьогоднішній день, на якій стадії розвитку знаходиться український e-commerce, якщо порівнювати з світовим ринком? Цікавий він західним інвесторам?

За моєю оцінкою, розвитку електронної комерції Україна відстає від світового лідера США на 10 років, від Туреччини або Росії — на три роки. В Україні проникнення e-commerce-роздробу в загальну роздріб в 10 разів менше, ніж у Східній Європі. Там цей показник становить 3%, а в Україні — 0,3%. Причому у Східній Європі частка e-commerce в роздробі в 2,5 разів менше світової.

Проникнення електронної комерції в загальній роздробі в світі становить 7,4 % (близько $2 трильйонів) і до 2020 року подвоїтися (очікується 14,4%). І тут лідирує США — $400 млрд.

За кількістю замовлень/посилок, проданих через інтернет-магазини, ми теж серйозно відстаємо. У Німеччині, наприклад, припадає по 7 посилок на людину в місяць. Це чи не у 100 разів більше, ніж в Україні. У нас, за моїми підрахунками, близько 0,1 посилки в місяць на людину.

В Україні немає проектів, порівнянних зі світовими. У нашого лідера е-коммерса "Розетки" до девальвації річний оборот був $350-400 млн проти $106 млрд Amazon з його ідеями доставки посилок дрона або Amazon Fresh на базі Big Data. Це прірва.

Що до ситуації з інвестиціями, міжнародні інвестори хочуть інвестувати в сильні ринки. Naspers, один з топ-10 світових інтернет-холдингів, зайшов в Україну в 2011, купивши Slando (тепер OLX.ua) за $29 млн. Він інвестував у modnaKasta, Prom, Aukro, PayU, Vcene.

Зараз у більшості українських проектів є іноземні інвестиції.

Гроші в українську e-commerce під інвестиції дають. Але треба бути дуже привабливим, щоб стати цікавим для стратегів. В основному зараз інвестують бізнес-ангели і венчурні фонди. Вони хочуть заробити багато і швидко на початкових раундах. Мультиплікатор бажання у ангела — від десяти і вище. Якщо ангел дає сто тисяч, його бажання протягом декількох років отримати мільйони. Якщо аукціон. Якщо вони візьмуться за модель e-commerce в Україні, то у них такої цінності, як створити інтернет-холдинг, не буде. Вони створять свою філію — е-Bay-Україна або щось схоже.

Стратеги заходять зараз або в щось дуже круте, або роблять низькоризикові інвестиції, або чекають, коли зайде венчур, а вони спостерігатимуть, як у неї підуть справи.

Яким шляхом має розвиватися ринок у найближчі 5 років, щоб продовжити своє зростання?

Важкі кризові ситуації часто дають прориви. Так і 2014 рік дав серйозну можливість зростання. Моделі електронної комерції в Україні сильно трансформувалися. Зараз дуже багато працюють з дисконтом, з'явилися торгівля бо речами, флеш-сейл, розпродаж. Наприклад, modnaKasta після 2014-го року зросла в три рази в порівнянні зі своїми кращими показниками.

В цілому по ринку прориву в грошах немає, але прорив у користуванні — є. Люди купують в цілому більше, але прагнуть купити дешевше, так як купівельна спроможність впала. Це видно по кількості посилок в сильних проектах — їх не стало менше, але зменшився середній чек у валюті.

У масового покупця користується величезною популярністю все, що пов'язано з можливістю купити якомога дешевше, хороший товар. Інтернет-магазини дають йому можливість вибирати серед усіх постачальників, що існують в інтернеті. А коли у покупця є вибір, то і ціна йому здається справедливою. Крім того, він може швидко оцінити, адекватну ціну за товар платить — доступ до іншого пропозицією на рівні клацання.

Якщо ще донедавна була тенденція "вибираю в інтернеті — купую в офлайні", то сьогодні вона змінилася на "вибираю в інтернеті — купую в інтернеті".

Слідом за провідними сегментами електронної комерції, одягом і електронікою, слід очікувати, що найближчим часом чималу частку займуть такі сегменти, як авто-мото, продукти і промислові товари.

Моделі треба масштабувати, щоб уникнути форс-мажору. Має бути диверсифікація. Ніхто не заважає на певному етапі вийти на інший ринок. Але щоб масштабувати модель на інші країни, необхідні більш високі витрати на старті, ніж в Україні — у нас дешевше онлайн-маркетинг і менше зарплати.


Дмитро Федорук, партнер Редкліфф Партнерз

Які види угод за участю компаній сектора e-commerce проходять найчастіше?
Ринок електронної комерції в Україні в останні кілька років показує стабільне зростання. Тому зараз для цього ринку характерні транзакції, пов'язані з залученням інвестицій, зовнішнього фінансування і розширення операційної діяльності на ринки інших країн, зокрема на ринок ЄС. Яскравим прикладом є нещодавнє рішення Horizon Capital інвестувати в бізнес найбільшого інтернет-рітейлера Rozetka.ua.
Ряд інвестиційних фондів, включаючи фонди прямих інвестицій, венчурні інвест-фонди систематично відстежують діяльність українських компаній сектора, розглядають нові перспективні проекти для інвестування.
Серед факторів, які сприяють розвитку сектору, також можна назвати зростання кількості користувачів мобільного інтернету в Україні та розвиток локальних і міжнародних сервісів кур'єрської доставки.
Як ви оцінюєте нормативно-правове регулювання галузі?
Профільний закон "Про електронну комерцію" був прийнятий відносно недавно — 3 вересня 2015 року. До цього досить довгий час можливості зростання на українському ринку електронної торгівлі були істотно обмежені.
Так, однією з найбільш обговорюваних у зв'язку з цим проблем була фактична неможливість для українських інтернет-магазинів здійснювати угоди з іноземними клієнтами. Згідно із законодавством, чинним до набрання чинності профільного закону, подібні операції підпадали під визначення "зовнішньоекономічної діяльності". Це, в свою чергу, вимагало від компаній, що здійснюють продаж товарів за кордон, дотримання досить жорстких вимог щодо документообігу.
Так, наприклад, існувала вимога виключно письмового оформлення договору купівлі-продажу при здійсненні зовнішньоекономічної угоди. Подібна вимога фактично перекреслювало основна конкурентна перевага електронної торгівлі порівняно з торгівлею "фізичної" — швидкість і зручність.
Чи існують регуляторні стимули в галузі?
Основним регуляторним стимулом стало прийняття закону "Про електронну комерцію". Завдяки йому, зокрема, стало можливим укладати договори електронними засобами, а вести бізнес із закордонними клієнтами для українських рітейлерів стало істотно простіше. Таким чином, це заклало одну з найбільш потужних передумов для подальшого зростання ринку електронної торгівлі.
Які основні регуляторні бар'єри в галузі?
Незважаючи на ліквідацію законом "Про електронну комерцію" загальної правової невизначеності та основних регуляторних бар'єрів на шляху розвитку ринку електронного рітейлу, електронна торгівля окремими видами послуг в Україні підлягає спеціальному регулюванню. Так, наприклад, закон "Про електронну комерцію" не застосовується до надання банківських послуг, використання електронних грошей, грошових переказів.
Надання банківських послуг в електронному форматі, наприклад, регулюється, крім загальних правил закону "Про банки і банківську діяльність", також численними нормативно-правовими актами Національного банку. Не заглиблюючись у деталі регулювання, сам факт наявності безлічі регуляторних актів в галузі істотно ускладнює оцінку ризиків для компаній. Більш того, на послуги, надання яких регулюється спеціальним законодавством, правила закону "Про електронну комерцію" поширюються лише в тій мірі, в якій це не суперечить вимогам відповідних спеціальних актів. Так, наприклад, укласти договір страхування за допомогою електронного підпису, відповідно до страхового законодавства, як і раніше неможливо.
Найбільш серйозні правові ризики для компаній галузі це...
...за порушення законодавчих вимог у сфері комплаєнса, зокрема недотримання податкового і митного законодавства, порушення вимог НБУ на здійснення валютних розрахунків у разі торгівлі з зарубіжними клієнтами, неефективне структурування зовнішніх інвестицій.