Протягом багатьох років у НАТО не було правової основи, встановлює правила ведення війни в інтернеті. До наступного саміту альянсу, який відбудеться у вересні в Уельсі, 28 країн-членів мають намір узгодити свої позиції та офіційно розпочати застосовувати міжнародно-правові норми ведення війни проти атак, що наносяться у віртуальному просторі. Це обернеться далекосяжними наслідками в питанні про те, коли і яким чином можна вести військові дії в епоху інтернету.

"Союзники хочуть домогтися, щоб міжнародне право діяло і в кіберпросторі", - зазначає в кулуарах організованою DW медиаконференции Global Media Forum 2014 Крістіан Лифтлендер (Christian Liftländer) з відділення захисту від кіберзагроз у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. За його словами, Північноатлантичний альянс не має права самостійно приймати нормативні акти, але вхідні в нього країни можуть висловитися за застосування міжнародних законодавчих норм, зокрема, що стосуються ведення війни.

Крок, який давно назрів

Міжнародне право регламентує питання про те, коли і за яких обставин може початися війна, а також які закони діють в умовах військових дій. У цю сферу входить і так зване міжнародне гуманітарне право. Воно, зокрема, визначає, хто є учасником війни, а хто ні, а також регулює поводження з військовополоненими і з культурними цінностями. Наприклад, держави можуть вести бойові дії тільки проти інших учасників війни і атакувати військові об'єкти, в той час як напади на мирних жителів і їх майно заборонені.

Все частіше військові операції готуються і проводяться з допомогою інтернету

Якщо міжнародно-правові норми, що регулюють ведення війн, стануть обов'язковими для інтернету, то країни Північноатлантичного альянсу будуть більшою мірою захищені від кібератак, вважає директор Центру з вивчення міжнародного права у Військово-морському коледжі США Майкл Шмітт. "Це важливий і давно назрілий крок. - зазначає він. - Мене дуже турбує, що кібервійни починають, не знаючи про те, які закони на них діють. І це в наш час, коли кібератаки займають центральну роль в збройних конфліктах".

Прямі й непрямі загрози для мирних громадян

Військові операції все частіше ведуться у віртуальному просторі, але уряди багатьох країн досі не розробили чітких норм в цьому відношенні. Кібератаки не можуть знищити об'єкт у фізичному плані, тим не менш вони можуть мати катастрофічні наслідки для мирних жителів і їх власності.

За словами юридичного консультанта Міжнародного Червоного хреста Лорана Жизеля, багато експерти попереджають про небезпеку кібератак, які можуть загрожувати життю та здоров'ю тисяч мирних громадян: наприклад, через інтернет можна відкрити греблі і влаштувати повінь або викликати аварії на хімічних заводах і атомних електростанціях, які приведуть до екологічної катастрофи.

Навіть цілеспрямована атака, яка здійснюється заради заподіяння шкоди військовому потенціалу противника, може завдати супутній збиток і викликати жертви серед мирного населення. Наприклад, якщо одна з беруть участь у війні сторін спробує відключити радарну систему противника, під загрозою опиниться і цивільна авіація. "На щастя, досі не було випадків кібератак з фізичними руйнуваннями. Але у нас є побоювання, що до цього може дійти", - вказує Жизель.

Право на самооборону?

Згідно ст. 36 першого Додаткового протоколу до Женевських конвенцій про захист цивільного населення під час війни, держави зобов'язані застосовувати міжнародне право і щодо нових засобів і можливостей ведення військових дій. У 2013 році експертна група у складі 20 осіб вивчила конкретні варіанти реалізації цих вимог і опублікувала результати дослідження в так званому "Таллінському довіднику".

У ньому експерти констатують, що міжнародно-правові норми ведення війни повинні діяти і в віртуальному світі. На їх думку, немає великої різниці в тому, чи застосовуються ці принципи на війнах, які ведуться з допомогою гармат, або на комп'ютерних війнах. Кібератаки, які ведуть до жертв серед цивільного населення, мають бути заборонені точно так само, як і повітряні нальоти на лікарні та школи.

За словами керував цим дослідженням Майкла Шмітта, набагато складніше відповісти на питання про те, коли кібератака порушує заборону ООН на застосування насильства, і в яких випадках атаковане держава може застосувати силу для відображення кібернападів. Експерти зійшлися на думці про те, що держави мають право відповісти на кібератаку, яка завдала не тільки віртуальний, але й реальний збиток. У цьому випадку вони - в рамках норм про самооборону Статуту ООН, також можуть застосувати силу, чи то у вигляді кібератаки або, наприклад, повітряного удару.

А суперечки велися про те, чи діє право на самооборону, якщо кібернападу завдає "тільки" віртуальний шкоди, але не завдає реальної, фізичної шкоди. У цьому випадку Майкл Шмітт підтримує право на самооборону. "Ми дивимося на те, наскільки серйозна конкретна операція, а не на те, чи викликає вона фізичні страждання і збитки", - додав він.

Джерело: Російська служба DW

pkhelp.net.ua